Шість пріоритетів руху України до НАТО: як Зеленський має змінити програму на 2022 рік

До редакції “Європейської правди” надійшла копія звернення до президента Зеленського від новосформованої Ради громадського нагляду за виконанням Річної національної програми під егідою комісії Україна-НАТО. Це – громадська структура, яку сформували представники громадянського суспільства, експертних організацій та української діаспори.

Цей документ присвячений формуванню Річної національної програми (РНП), яка, на думку експертів, має бути суттєво реформована у порівнянні з попередніми редакціями цього документа.

“Європейська правда” поділяє прагнення реформування РНП.

Це один з інструментів знайти альтернативний шлях зближення з Альянсом у період, коли Захід не готовий надавати Україні ПДЧ – до цього наше видання та низка профільних експертів публічно закликали торік, і ці рекомендації Ради відповідають баченню нашої експертної групи.

ЄвроПравда вітає цю ініціативу та публікує зміст громадського звернення до президента.

* * * * *

Збереження незворотності євроатлантичного курсу України є загальнонаціональною справою, яка консолідує українське суспільство. Для України членство в НАТО є питанням і національної безпеки, і ціннісних орієнтирів розвитку держави. Останнім часом риторика Російської Федерації переповнена агресією та ультиматумами на рахунок євроатлантичних зусиль і прагнень України. Пришвидшення руху України до набуття членства у Північноатлантичному альянсі є найкращою відповіддю на ці погрози.

Брюссельский саміт НАТО у червні 2021 року вчергове підтвердив для України її дорожню карту для руху до НАТО, ключовим елементом якої є Річні національні програми під егідою комісії Україна-НАТО.

Україна повинна зробити РНП ефективним інструментом, який наблизить її до отримання Плану дій щодо членства в НАТО. Для цього необхідно переглянути принципи та алгоритм формування Річних національних програм, а саме:

• зосередитись на невеликій кількості важливих інституційних змін та відмовитися від внесення до РНП поточної діяльності міністерств та відомств;
• формувати РНП відповідно до цілей та завдань цього документа, а не шляхом механічного міжвідомчого погодження (як це відбувалося досі);
• здійснювати формування РНП у єдиному центрі однією командою;
• залучити до формування та оцінювання РНП представників громадянського суспільства та експертного середовища.
• зробити публічним звітування щодо виконання РНП.

З огляду на важливість Річної національної програми, громадськість сформувала Раду громадського нагляду за виконанням Річної національної програми під егідою комісії Україна-НАТО.

Завданням цієї Ради є координація зусиль громадянського суспільства для контролю, оцінювання та допомоги державним інституціям під час роботи над Річними національними програмами.

На базі експертного опитування щодо пріоритетів для РНП, після обговорень і консультацій ми визначили наступні пріоритетні пропозиції, що потребують внесення у проект РНП-2022, який має затвердити президент України після 31 січня 2022 року.

Ми передали до президента детальніші рекомендації на 10 аркушів, але хочемо виділити з них шість найнагальніших напрямків.

1. Реформування Служби безпеки України

Ця реформа має здійснюватися на основі рекомендацій міжнародної дорадчої групи, у тому числі із забезпеченням демократичного цивільного нагляду за спеціальними та розвідувальними органами. Це – масштабна реформа, яка, зокрема, передбачає позбавлення статусу правоохоронного органу, військового статусу та перетворення на спеціальний контррозвідувальний цивільний орган; обмеження підслідності СБУ та недопущення дублювання з іншими слідчими органами; позбавлення функції боротьби з корупцією та з економічною злочинністю; недопущення спроб розширення повноважень СБУ під приводом реформ, спрямованої на відповідь новим сучасним загрозам; нові принципи підбору і розстановки кадрів, в тому числі очищення від недоброчесних та непрофесійних співробітників і агентури іноземних країн.

Окремим напрямом є створення парламентського комітету Верховної ради України з нагляду над спеціальними та розвідувальними службами.

2. Реформи/дії задля безперебійної роботи системи антикорупційних органів

Передусім йдеться про обрання директора НАБУ відповідно до вимог законодавства, забезпечення інституційної незалежності САП від Офісу генпрокурора, гарантію невтручання будь-кого в розслідування, що проводять НАБУ і САП, юрисдикцію Вищого антикорупційного суду тощо, деполітизацію відбору кандидатів на посади генерального прокурора і керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

3. Реформування судової системи та Конституційного суду

Для змін у судовій системі пропонується оновлення складу Вищої ради правосуддя, запровадження моніторингу способу життя судді, зокрема легальності джерел походження коштів та майна, запровадження кримінальної відповідальності суддів за свавілля під час здійснення правосуддя, відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в новому складі, який має довіру суспільства.

Також у цьому блоці – реорганізація мережі місцевих судів в окружні суди та запровадження мирових суддів і суду присяжних, забезпечення незалежного, об’єктивного вирішення спорів з вищими/центральними органами державної влади (зокрема, ліквідація ОАСК), реформування вищої юридичної освіти задля підвищення її якості.

Пропонується ухвалити законодавство щодо нової комплексної процедури відбору суддів Конституційного суду.

4. Реформи в оборонних закупівлях

Передбачають перехід на управління оборонними ресурсами за системою ППБВО (планування, програмування, бюджетування, виконання та оцінки) відповідно до практик та стандартів країн-членів НАТО.

Також Україна потребує створення та впровадження системи управління повним життєвим циклом озброєння та військової техніки відповідно до підходів НАТО, у тому числі з підтримкою та утилізацією наявного озброєння.

Пропонується запуск у структурі Міноборони структурного підрозділу, який би відповідав за формування політики оборонних закупівель для сил безпеки і оборони та забезпечував реалізацію повноважень МОУ як головного органу у цій сфері згідно із Законом України “Про оборонні закупівлі”. Також пропонується зниження рівнів секретності оборонних закупівель та обмеження засекречення вартості та факту закупівель, інформації про юридичних осіб – постачальників, розсекречення виконаних контрактів з державного оборонного замовлення.

5. Невідкладні заходи в енергетичній сфері

Пропонується посилення національної стійкості через створення необхідних запасів енергетичних ресурсів для проходження опалювального сезону 2022-2023 рр. (природний газ в ПСГ не менше 19 млрд куб.м, вугілля на складах ТЕС не менше 3 млн тонн), а також негайне  приведення чинної нормативно-правової бази у відповідність із Законом України “Про критичну інфраструктуру”.

Щодо логістичного забезпечення ЗС України пропонується створення додаткового оперативного запасу паливо-мастильних матеріалів, необхідного для тривалого ведення бойових дій; консультації з NATO Energy Security Center of Excellence щодо побудови ефективної системи енергоменеджменту для ЗСУ в умовах ведення військових операцій.

6. Реформа антимонопольного законодавства

Передбачає забезпечення прозорості, фінансової та операційної незалежності Антимонопольного комітету; посилення повноважень АМКУ (фізичний пошук та конфіскацію документів з метою отримання інформації та обмін інформацією з правоохоронними органами та іншими урядовими органами), надання рішенням АМКУ статусу виконавчих документів; впровадження конкурентного та захищеного від політичного втручання механізму призначення голови АМКУ та державних уповноважених; запровадження інституту колективних заяв, що надасть споживачам дієвий механізм захисту їхніх порушених прав.

Окрім того, громадськість і експертне середовище наполегливо пропонують Кабінету міністрів України:

– провести публічний звіт щодо виконання РНП за 2021 рік;

– залучити експертну спільноту для підготовки урядового Плану заходів із виконання РНП на 2022 рік;

– розглянути внесення змін до чинного Положення про річні національні програми під егідою Комісії Україна – НАТО, щоб унеможливити втрату часу щодо введення РНП в дію, закріпити залучення громадськості до формування і моніторингу виконання РНП (див. Додаток 2).

Відповідно до чинного Положення про Річні національні програми, уряд має до 31 січня 2022 року подати проект РНП на поточний рік разом із проектом відповідного указу на підпис президенту України. Таким чином, наразі існує юридична можливість включити зазначені вище пропозиції до Річної національної програми 2022 року.

І для громадянського суспільства, і для міжнародних партнерів важливо бути переконаними, що євроатлантичні наміри влади є щирими і спрямованими на результат.

Найкращим способом розвіяти можливі сумніви є долучення громадськості до формування та оцінювання РНП, а головне – підтвердження голосних декларацій діями за результатами звернень суспільства.

Звернення підтримали:

Сергій Джердж, Громадська ліга Україна-НАТО, голова
Сергій Квіт, Національний університет “Києво-Могилянська академія”
Агія Загребельська, співзасновниця “Ліги антитрасту”
Михайло Басараб, політолог, кандидат політичних наук
Олексій Гарань, проф. НаУКМА, науковий директор Фонду “Демократичні ініціативи”
Віктор Бобиренко, керівник експертної групи “Бюро аналізу політики”
Олександр Краєв, директор програми “Північна Америка” Ради зовнішньої політики “Українська призма”
Артур Переверзєв, Проект реформи оборонних закупівель за підтримки Міністерства оборони Великої Британії
Геннадій Рябцев, Києво-Могилянська школа врядування імені Андрія Мелешевича, професор
Олена Галушка, член правління Центру протидії корупції
Михайло Жернаков, голова правління фундації DeJure
Лілія Івасько, Агенція регіонального розвитку Закарпатської області, керівник проєкту
Сергій Пархоменко, Центр зовнішньополітичних досліджень ОПАД ім. Олександра Никонорова, директор
Сергій Перетятько, Національна соціальна сервісна служба
Юрій Мітін, художник
Леонтій Шипілов, член Центральної виборчої комісії (2018-2019 рр.), к.ю.н., доцент
Юлія Кузьменко, завідуюча відділенням ДУ НПМ ЦДКК МОЗ України, лікар, волонтер
Антон Сененко, старший науковий співробітник Інституту фізики НАН України
Йосип Зісельс, Ініціативна група “Першого грудня”
Ярослав Гончар, ГО “Аеророзвідка”
Роман Куйбіда, Центр політико-правових реформ, заступник голови правління
Юрій Гончаренко, Фонд сприяння демократії, віцепрезидент
Андрій Юсов, “Школа відповідальної політики”, директор
Сергій Репік, голова Молодіжного націоналістичного конгресу
Павло Білоус, Рух опору капітуляції, співкоординатор
Валентин Краснопьоров, просвітницька ініціатива “Останній капіталіст”
Ганна Гопко, Мережа захисту національних інтересів АНТС
Ігор Корж, Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України, д-р юр. наук, ст. наук.співробітник
Ігор Козак, громадський діяч, бізнесмен, військово-політичний експерт, офіцер запасу Збройних сил Канади
Михайло Гончар, президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”, головний редактор часопису “Чорноморська безпека”
Володимир Огризко, український дипломат, міністр закордонних справ України з грудня 2007 до березня 2009 рр.
Юрій Бутусов, головний редактор сайту Цензор.нет
Ігор Коліушко, голова правління Центру політико-правових реформ
Стефан Романів, віцепрезидент Світового конґресу українців, Австралія
Сергій Янчук, доцент КНУ імені Тараса Шевченка, ветеран-миротворець та волонтер
Ілля Кононов, голова ГО “Державницька ліга”
Топчян Ашот, ГО “Українська стратегічна ініціатива”, директор
Владислав Василь, журналіст, співзасновник Національно-консервативного руху
Андрій Щербак, підприємець, ініціатива “Молоді патріоти”
Від імені Ради громадського нагляду: Остап Кривдик, керівник апарату