НАТО офіційно відмовив Росії у виконанні вимоги не приймати Україну та передало у відповідь свої пропозиціцї
27 Січня, 2022
Мільярдер Бренсон закликав лідерів світового бізнесу відстояти суверенітет України
28 Січня, 2022

Звернення представників громадянського суспільства до Президента України

Президентові України Володимиру ЗЕЛЕНСЬКОМУ

Звернення.

Ми, представники громадянського суспільства, експертних організацій та української діаспори сформували Раду громадського нагляду за виконанням Річної національної програми під егідою комісії Україна-НАТО, та звертаємось до Вас на підставі положень:

  • преамбули Конституції України, яка підтверджує європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України;
  • статті 102 Конституції України, що визначає Президента України гарантом реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору;
  • статті 10 Закону України “Про національну безпеку Україну”, яка, зокрема, передбачає участь громадян у здійсненні цивільного контролю над сектором безпеки і оборони через громадські об’єднання, яким гарантується можливість отримувати в установленому порядку від державних органів інформацію з питань діяльності складових сектору безпеки і оборони, здійснювати дослідження з питань національної безпеки і оборони, публічно презентувати їх результати, проводити громадську експертизу проектів законів, рішень, програм, представляти свої висновки і пропозиції для розгляду відповідним державним органам.

Збереження незворотності євроатлантичного  курсу України є загальнонаціональною справою, яка консолідує українське суспільство. Для України членство в НАТО є питанням і національної безпеки, і ціннісних орієнтирів розвитку держави. Останнім часом риторика Російської Федерації переповнена агресією та ультиматумами на рахунок євроатлантичних зусиль і прагнень України. Пришвидшення руху України до набуття членства у Північноатлантичному Альянсі є найкращою відповіддю на ці погрози.

Саміт НАТО, який відбувся в червні 2021 року в Брюсселі, вчергове підтвердив для України її дорожню карту для руху до НАТО. Так, Річні національні програми під егідою комісії Україна-НАТО (РНП) є ключовим елементом цієї дорожньої карти, визнаним самим Альянсом. Україна повинна зробити РНП ефективним інструментом, який наблизить її до отримання Плану дій щодо членства в НАТО. Для цього необхідно переглянути принципи та алгоритм формування Річних національних програм, а саме:

  • Формувати де-факто РНП відповідно до цілей та завдань, а не шляхом механічного міжвідомчого погодження;
  • Зосередитись на невеликій кількості важливих інституційних змін та відмовитися від внесення поточної діяльності міністерств та відомств до РНП;
  • Здійснювати формування РНП у єдиному центрі однією командою;
  • Залучити до формування та оцінювання РНП представників громадянського суспільства та експертного середовища.
  • Зробити публічним звітування щодо виконання РНП.

З огляду на важливість Річної національної програми, громадськістю сформовано Раду громадського нагляду за виконанням Річної національної програми під егідою комісії Україна-НАТО. Завданням Ради є координація зусиль громадянського суспільства для контролю, оцінювання та допомоги державним інституціям під час роботи над Річними національними програмами. З цією метою наприкінці 2021 року було проведено експертне опитування щодо пріоритетів для Річної національної програми на 2022 рік. Шляхом обговорень і консультацій були визначені наступні пріоритетні пропозиції,  що потребують внесення у проект РНП-2022, який має затвердити Президент України після 31 січня 2022 року (див. Додаток 1):

  • Реформування Служби безпеки України на основі рекомендацій міжнародної дорадчої групи та забезпечення демократичного цивільного нагляду за спеціальними та розвідувальними органами.

Масштабна реформа, яка, зокрема, передбачає позбавлення статусу правоохоронного органу, військового статусу та перетворення на спеціальний контррозвідувальний цивільний орган; обмеження підслідності СБУ та недопущення дублювання з іншими слідчими органами; позбавлення функції боротьби з корупцією та з економічною злочинністю; недопущення спроб розширення повноважень СБУ під приводом реформ, спрямованої на відповідь новим сучасним загрозам; нові принципи підбору і розстановки кадрів, в тому числі очищення від недоброчесних та непрофесійних співробітників і агентури іноземних країн. Окремим напрямом є створення парламентського комітету Верховної Ради України з нагляду над спеціальними та розвідувальними службами.

  • Реформи для забезпечення безперебійної роботи системи антикорупційних органів.

Передусім передбачають обрання директора НАБУ у відповідності до вимог законодавства, забезпечення інституційної незалежності САП від Офісу Генпрокурора, гарантоване невтручання будь-кого в розслідування, що проводять НАБУ і САП, юрисдикцію Вищого антикорупційного суду тощо, деполітизація відбору кандидатів на посади Генерального прокурора і керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

  • Реформи судової системи та Конституційного Суду.

Для змін у судовій системі пропонується оновлення складу Вищої ради правосуддя, запровадження моніторингу способу життя судді, зокрема  легальності джерел походження коштів та майна, запровадження кримінальної відповідальності суддів за свавілля під час здійснення правосуддя, відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в новому складі, який користується довірою суспільства, реорганізація мережі місцевих судів в окружні суди та запровадження мирових суддів і суду присяжних, забезпечення незалежного, об’єктивного вирішення спорів з вищими/центральними органами державної влади (зокрема ліквідація ОАСК), реформування вищої юридичної освіти задля підвищення її якості. Пропонується прийняти закон для нової комплексної процедури відбору суддів Конституційного Суду. 

  • Реформи в оборонних закупівлях.

Передбачають перехід на управління оборонними ресурсами за системою ППБВО (планування, програмування, бюджетування, виконання та оцінки) відповідно до практик та стандартів країн-членів НАТО; створення та впровадження системи управління повним життєвим циклом озброєння та військової техніки відповідно до підходів НАТО, у тому числі з підтримкою та утилізацією наявного озброєння. Пропонується запуск в структурі Міноборони структурного підрозділу, який би відповідав за формування політики оборонних закупівель для сил безпеки і оборони та забезпечував реалізацію повноважень МОУ як головного органу у цій сфері згідно Закону України «Про оборонні закупівлі». Також пропонується зниження рівнів секретності оборонних закупівель та обмеження засекречення вартості та факту закупівель, інформації про юридичних осіб – постачальників, розсекречення виконаних контрактів з державного оборонного замовлення.

  • Невідкладні заходи в енергетичній сфері.

Пропонується посилення національної стійкості через створення необхідних запасів енергетичних ресурсів для проходження опалювального сезону 2022-2023 рр. (природний газ в ПСГ не менше 19 млрд. куб.м., вугілля на складах ТЕС не менше 3 млн. тон), а також негайне  приведення чинної нормативно-правової бази у відповідність із Законом України «Про критичну інфраструктуру». Щодо логістичного забезпечення ЗС України пропонується створення додаткового оперативного запасу ПММ, необхідного для тривалого ведення бойових дій; консультації з NATO Energy Security Center of Excellence щодо побудови ефективної системи енергоменеджменту для ЗСУ в умовах ведення військових операцій. 

  • Реформа антимонопольного законодавства.

Передбачає забезпечення прозорості, фінансової та операційної незалежності Антимонопольного комітету; посилення повноважень АМКУ (фізичний пошук та конфіскацію документів з метою отримання інформації та обмін інформацією з правоохоронними органами та іншими урядовими органами), надання рішенням АМКУ статусу виконавчих документів; впровадження конкурентного та захищеного від політичного втручання механізму призначення Голови АМКУ та державних уповноважених; запровадження інституту колективних заяв, що надасть споживачам дієвий механізм захисту їх порушених прав.

Окрім того, громадськість і експертне середовище наполегливо пропонують Кабінету Міністрів України:

  • провести публічний звіт виконання РНП за 2021 рік;
  • залучити експертну спільноту для підготовки урядового Плану заходів із виконання РНП на 2022 рік;
  • розглянути внесення змін до чинного Положення про річні національні програми під егідою Комісії Україна – НАТО, щоб унеможливити втрату часу щодо введення РНП в дію, закріпити залучення громадськості до формування і моніторингу виконання РНП (див. Додаток 2).

Відповідно до діючого Положення про Річні національні програми, Уряд має до 31 січня 2022 року подати проект РНП на поточний рік разом із проектом відповідного Указу на підпис Президенту України. Таким чином, наразі існує юридична можливість включити зазначені вище пропозиції до Річної національної програми 2022 року.

І для громадянського суспільства, і для міжнародних партнерів важливо бути переконаними, що євроатлантичні наміри влади є щирими і спрямованими на результат. Найкращим способом розвіяти можливі сумніви є долучення громадськості до формування та оцінювання РНП, а головне – підтвердження голосних декларацій діями за результатами звернень суспільства.

Просимо врахувати ці прагнення громадянського суспільства та дати доручення включити зазначені пропозиції до проекту Річної національної програми під егідою Комісії Україна – НАТО на 2022 рік. 

Просимо поінформувати нас про прийняте рішення на підставі Закону України «Про звернення громадян», надавши письмову відповідь на поштову адресу: 01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 9, та на електронну адресу: [email protected] 

Додатки:

  1. Пропозиції громадськості для внесення до Річної національної програми під егідою Комісії Україна – НАТО на 2022 рік (на 10 арк.)
  2. Пропозиції громадськості щодо внесення змін до Положення про Річні національні програми (на 1 арк.)

Звернення підтримали: 

  • Сергій Джердж, Громадська Ліга Україна-НАТО, голова
  • Сергій Квіт, Національний університет “Києво-Могилянська академія”
  • Агія Загребельська, cпівзасновниця “Ліги антитрасту”
  • Михайло Басараб, політолог, кандидат політичних наук
  • Олексій Гарань, проф. НаУКМА, науковий директор Фонду “Демократичні ініціативи”
  • Віктор Бобиренко, керівник експертної групи “Бюро аналізу політики”
  • Олександр Краєв, Директор програми “Північна Америка” Ради зовнішньої політики “Українська призма”
  • Артур Переверзєв, Проект реформи оборонних закупівель за підтримки Міністерства оборони Великої Британії
  • Геннадій Рябцев, Києво-Могилянська школа врядування імені Андрія Мелешевича, професор
  • Олена Галушка, член правління Центру протидії корупції
  • Михайло Жернаков, голова правління фундації DeJure
  • Лілія Івасько, Агенція регіонального розвитку Закарпатської області, керівник проєкту
  • Сергій Пархоменко, Центр зовнішньополітичних досліджень ОПАД ім. Олександра Никонорова, директор
  • Сергій Перетятько, Національна соціальна сервісна служба
  • Юрій Мітін, художник
  • Леонтій Шипілов, член Центральної виборчої комісії (2018-2019 р.р.), кандидат юридичних наук, доцент
  • Юлія Кузьменко, Завідуюча відділенням ДУ НПМ ЦДКК МОЗ України, лікар, волонтер
  • Антон Сененко, старший науковий співробітник Інституту фізики НАН України
  • Йосип  Зісельс, Ініціативна група “Першого грудня”
  • Ярослав Гончар, ГО “Аеророзвідка”
  • Роман Куйбіда, Центр політико-правових реформ, заступник голови правління
  • Юрій Гончаренко, Фонд сприяння демократії, віцепрезидент
  • Андрій Юсов, “Школа відповідальної політики”, директор
  • Сергій Репік, Голова Молодіжного Націоналістичного Конгресу
  • Павло Білоус, Рух Опору Капітуляції, співкоординатор
  • Валентин  Краснопьоров, просвітницька ініціатива “Останній Капіталіст”
  • Ганна Гопко, Мережа захисту національних інтересів АНТС
  • Ігор Корж, Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, старший науковий співробітник
  • Ігор Козак, громадський діяч, бізнесмен, військово-політичний експерт, офіцер запасу Збройних сил Канади
  • Михайло Гончар, Президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”, головний редактор часопису “Чорноморська безпека”
  • Володимир Огризко, український дипломат, міністр закордонних справ України з грудня 2007 до березня 2009 р.р.
  • Юрій Бутусов, головний редактор сайту “Цензор.нет”
  • Ігор Коліушко, голова правління Центру політико-правових реформ
  • Стефан Романів, віце-президент Світового конґресу Українців, Австралія
  • Сергій Янчук, доцент КНУ імені Тараса Шевченка, ветеран-миротворець та волонтер
  • Ілля Кононов, голова ГО “Державницька Ліга”
  • Топчян Ашот, ГО “Українська стратегічна ініціатива”, директор
  • Владислав Василь, журналіст, співзасновник Національно-консервативного руху
  • Андрій Щербак, підприємець, ініціатива “Молоді патріоти”.
  • Андрій Левус, співкоординатор Руху опору капітуляції.
  • Олександр Іванов, PhD з прикладної математики, засновник ініціативи “Переходь на українську”.
  • Віталій Овчаренко, кандидат історичних наук, ветеран російсько-української війни.

6 Comments

  1. leonid :

    Чи смикнуться жовті росіяни проти білих українців-2?
    https://zemlj.blogspot.com/2022/01/2.html?m=1

  2. […] З повним текстом звернення РГН до Президента України Володимира Зеленського можна ознайомитись за посиланням: https://nato.in.ua/2022/01/27/zvernennia-predstavnykiv-hromadianskoho-suspilstva-do-prezydenta-ukrai… […]

  3. […] З повним текстом звернення РГН до Президента України Володимира Зеленського можна ознайомитись за посиланням: https://nato.in.ua/2022/01/27/zvernennia-predstavnykiv-hromadianskoho-suspilstva-do-prezydenta-ukrai… […]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.